За останні пару місяців в ЗМІ неодноразово з’являлися повідомлення, що до Євро-2012 в чотирьох містах України, що приймають чемпіонат з футболу (Донецьк, Київ, Львів, Харків), повинні з’явитися муніципальне таксі. Судячи з усього, ці міста стануть тренувальної майданчиком. Відповідну ініціативу віце-прем’єр-міністра з питань підготовки до Євро-2012 Бориса Колесникова підтримали місцеві органи влади. Власне, про створення муніципального таксі в Києві столична міськадміністрація мріє вже не один рік, але поки не вистачало рішучості вступати в єдиноборство з «шашками».

У середині червня стало відомо, що Кабмін готує ряд поправок в нинішні закони, що регламентують роботу таксі. Зокрема, мова йде про введення на конкурсній основі квот на здійснення даної діяльності конкретними автотранспортними підприємствами. Квоти розподілятимуться місцевими радами, вони ж будуть визначати автомобілів таксі єдиний колір в місті. Ліцензію на право надання послуг планується видавати тільки тим підприємствам, які мають свій автопарк. Відповідно, автомобіль таксиста повинен буде знаходитися у власності у ліцензіата. Тобто, орендувати авто у фіз. особи, як це роблять сьогодні різні ІДС, не вийде. Так само планується заборонити реєстрацію на ринку ІДС, що не є частиною автотранспортного підприємства. Вводиться обов’язковий іспит на право працювати таксистом. Штрафи за порушення як нових, так і зберігаються старих норм роботи зростають у 10-20 разів.

У своєму зверненні Профспілка таксистів України (ПСТУ) поспішив заявити, що запровадження таких норм спрямоване, в першу чергу, на переділ ринку. “На зміну нашому бізнесу прийдуть великі інвестори для організації таксопарків, так як тільки вони будуть в змозі виконати всі умови, необхідні для отримання квот. Нас, які на своєму горбі в дев’яності роки піднімали повністю зруйнований перебудовою ринок таксі, змусять працювати на дядька й носити непомірні хабарі місцевим чиновникам. Тисячі таксистів залишаться без роботи, а їх сім’ї – без шматка хліба. Навіть ті таксисти, які мають нині ліцензії, можуть залишитися не при справах, оскільки не отримати квоту зможуть “, – констатують в ПСТУ.

Однак жорстку заяву про переділ ринку на користь великих інвесторів незабаром було нівельовано главою ПСТУ Василь Попик. В інтерв’ю УНІАН він заявив, що таксисти знайшли взаєморозуміння з владою по ряду найбільш гострих питань.

Як уточнив глава ПСТУ, сьогодні мова йде про законопроект з робочою назвою «Зміни деяких законів України щодо врегулювання транспортних проблем до Євро-2012». “При цьому точно будуть вноситися зміни до закону про автомобільний транспорт, а також у закон про ліцензування певних видів господарської діяльності. Питання про те, які саме зміни будуть вносити до згаданих законопроектів залишається відкритим. 22 червня в ході робочої зустрічі з зам. міністра транспорту Олексієм Барановим ми домовилися, що до 1 вересня будемо спільно з Мінтрансом опрацьовувати нововведення. Поки йде робота, коментувати що-небудь достатньо складно. Єдине, що можу сказати – позиції учасників ринку і влади зблизилися », – зазначив В. Попик.

Але щоб не говорили таксисти, а право держави отримати за них хоча б мінімальні податки, в принципі, цілком законно. Як з’ясувалося, точно так само вважають і в ПСТУ. “Якщо таксист самозайнятий, то він зобов’язаний платити або єдиний податок, або знаходитися в рамках загальної системи оподаткування. Таксометр в таксі повинен бути обов’язково. При цьому, якщо таксист на загальній системі оподаткування, то таксометр повинен бути обладнаний функцією реєстрації розрахункових операцій (РРО). На київських таксі ви не зустрінете ні таксометрів, ні РРО. Профспілка таксистів виступає за встановлення цього обладнання на всіх автомобілях таксі. Таксі – це три види взаємодії з клієнтом. Перше – таксист зупинився «на руку», і логіка підказує, що в цьому випадку таксометр просто зобов’язаний бути. Ми за те, щоб торгівлі між таксистом і клієнтом не було. Механізм другий – таксист бере клієнта зі стоянки таксі, тут знову ж таки таксометр повинен бути обов’язково. Механізм третій – замовлення по телефону, тут таксометр не обов’язковий, тому що диспетчерська служба відразу називає не тариф на кілометр, а вартість поїздки. У цих питаннях у нас з Кабміном повне розуміння. Інша справа ліцензування діяльності таксі », – розповів В. Попик.

Примиренському позицію профспілки можна пояснити і недавніми заявами самого Бориса Колесникова. «Так, розмова про муніципальному таксі був. Але це жодною мірою не повинен зачіпати інтереси приватного бізнесу. Це може бути тільки суб’єктом конкуренції. Не більше того. Так що питання про надання міським радам права створення муніципальних таксі я б поки відклав. Так, міста повинні мати право визначати ємність салону, ємність багажника, колір таксі. Але перехідний період повинен бути не менше трьох років », – сказав він в інтерв’ю« Дзеркалу тижня ».

Здавалося б, на цьому можна вважати конфлікт вичерпаним – взаєморозуміння знайдено, іде спільна робота. Але є відчуття, що і та, і інша сторона залишаються при своїй думці, та нового витка напруженості чекати залишилося зовсім недовго. Думати так примушує той хаос, який спостерігається у сфері таксомоторних послуг України, а так само той факт, що в первинному своєму вигляді законопроекти були занадто відверто виписані під великий бізнес. Навряд чи ті, хто був зацікавлений у переформатуванні ринку, так легко відмовляться від своїх ідей. До того ж, у влади є справді вагомі аргументи на користь глибоких змін на ринку таксі – державі потрібні податки для забезпечення соціальних виплат. У таксистів ж є досить ефективні методи боротьби з диктатом влади, відмінно випробувані їх закордонними колегами. Перебуваючи в умовах жорсткої конкуренції, вони, тим не менше, здатні швидко об’єднуватися у відстоюванні своїх прав, не поступаючись у цій якості тим же шахтарям. У їхніх руках потужний інструмент висловлення протесту – автомобіль, за допомогою якого вони здатні паралізувати рух в будь-якому місті. До того ж їм поки пощастило – нова влада була зовсім не готова зіпсувати свої перші 100 днів «біля керма» загальноукраїнської страйком.

Taxi tax-free

Дані Мінтрансу, в юрисдикції якого знаходиться контроль ринку автотранспортних послуг, демонструють величезний розкид між реальною кількістю таксі та офіційно зареєстрованим. Як повідомили в прес-службі відомства, на сьогоднішній день в Україні офіційно зареєстровано понад 35 тисяч суб’єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів на таксі. Зокрема, в Києві їх налічується понад 700. (Нагадаємо, за оцінкою самих учасників ринку, в столиці близько 30 тис. таксі, а в Україні – не менше 200 тис.). «Точно визначити відсоток від загальної кількості таксистів, які здійснюють свою діяльність відповідно до вимог законодавства, і таксистів, які діють поза межами правого поля, не представляється можливим», – констатують у Мінтрансі. Як зазначають у відомстві, протягом минулого і поточного років Головною автотранспортної інспекцією (ГАТІ) Мінтрансу в ході рейдів перевірено понад 97 тис. авто, обладнаних пізнавальними знаками «таксі». З них більше 24 тис. здійснювали перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону “Про автомобільний транспорт”, то є, «нелегально». Серед виявлених «нелегалів» майже 80% складають автоперевізники, які взагалі не зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності. Серед часто зустрічаються порушень ГАТІ відзначає відсутність в автоперевізників ліцензій, ліцензійних карток на транспортні засоби, шляхових листів з відповідними відмітками про проходження перед рейсового медичного огляду водія та технічного стану автомобіля. «Слід зазначити, що більшість« нелегалів »взагалі відмовляються пред’являти посадовим особам Головавтотрансінспекції документи для перевірки», – підкреслюють у Мінтрансі.

З метою вирішення даної проблеми ГАТІ неодноразово вносила відповідні законопроекти, однак жоден з них так і не був прийнятий Верховною Радою.

Оцінка ГАТІ виглядає все-таки досить м’якою. За її даними виходить, що українські таксисти лише на чверть (24 тис. з 97 тис. досмотренних автомобілів) є абсолютними «нелегалами». Тоді як, за даними незалежних експертів, ситуація катастрофічна – до 95% таксистів можна сміливо зарахувати до таких.

Як зазначив представник ініціативної групи по створенню Всеукраїнської асоціації самозайнятих перевізників (ВАСП-Таксі) Анатолій Галазюк, близько 95% українських таксистів, по суті, працюють нелегально, тобто не платять податки.

Одним з найважливіших питань, неврегульованих законодавчо, експерт вважає обов’язкову наявність у таксі таксометрів. “Давно чинна редакція Закону« Про автомобільний транспорт »вимагає обладнання кожного таксі таксометром, або, простіше кажучи, лічильником. У деяких містах вони вже використовуються досить масово: Тернопіль, Львів, Чернівці, Донецьк, частково Крим. Проте в Києві знайти таксі з таксометром вкрай складно. Як правило, їх немає в машинах. Тобто, згідно із законом таксометр в таксі бути просто зобов’язаний, проте нормативні вимоги з цього питання залишаються невизначеними. Адже навіть сертифікований і перевірений метрологічної службою прилад потребує точної настройки під конкретний автомобіль. Неправильно налаштований таксометр може не на відсотки – у рази спотворити дійсне відстань поїздки », пояснив він.

Експерт переконаний, ІДС що, які контролюють велику частину ринку таксі в Києві, абсолютно не зацікавлені у встановленні таксометрів. «Отримуючи по телефону замовлення від клієнта із зазначенням кінцевих точок маршруту, оператор ІДС відразу називає суму. Звичайно, диспетчерській службі так зручніше отримати певний відсоток від виручки таксиста. З точки зору самого перевізника, така практика несправедлива, так як жодна програма, встановлена на комп’ютері ІДС, не в змозі врахувати реальні умови поїздки. Адже на шляху проходження можуть виявитися пробки або ремонт дороги. Сам клієнт може змінити маршрут. Саме тому у всьому світі основним засобом оцінки плати за проїзд є таксометр. Якщо він правильно налаштований, то чітко вирахує вартість послуги “, – відзначає експерт.

В одному з київських ІДС заявили: «Багаторічний досвід свідчить про те, що пасажири не захочуть користуватися таксометрами-лічильниками. Справа в тому, що використання таксометрів, за замовчуванням, призведе до зростання вартості послуг. Там, де диспетчер ІДС за допомогою комп’ютерної програми назве ціну поїздки між двома пунктами в 40 гривень, таксометр з тим же тарифом за кілометр налічить 90 грн. і більше ». Представник ІДС вважає, що необхідно зберегти існування ліцензій на роботу таксистів у двох варіантах. Як для тих, хто працює «з руки» з обов’язковим таксометром, так і для тих, хто працює за викликом, де лічильник вже не обов’язковий. За його словами, розділення ліцензій за принципом здійснення розрахунків за послуги існує в багатьох європейських країнах.

Ліцензовані квоти, чи природний відбір

Ще одним значущим зміною законодавства, на думку експерта, є жорсткість процедури ліцензування цього виду діяльності. “Часто під свою ліцензію ліцензіат оформляє картки на автомобілі, які належать приватним особам. Нинішній недосконалий наказ Мінтрансу, який регламентує видачу ліцензійних карток, дозволяє оформити їх хоч на всі автомобілі якогось міста, було б бажання їх власників. Де-факто ніхто з таких таксистів не платить навіть єдиного податку (200 грн. В місяць), оскільки взагалі не є суб’єктом підприємницької діяльності, а платить гроші тільки ліцензіату за картку і шляхові листи. Сама ж ліцензія на надання автотранспортних послуг коштує одну мінімальну зарплату (888 грн. – З 1 липня 2010 року), до того ж вона поки видається безстроково “, – відзначає А. Галазюк.

Говорячи про квотування кількості таксі в тому чи іншому населеному пункті України, експерт підкреслив, що такий захід слід розглядати як один з механізмів регулювання легального ринку нарівні з ліцензуванням. «Обидва ці елементи регулювання прописані в Господарському кодексі, але слід враховувати, що вони стосуються легального ринку, а аж ніяк не« сірих »таксистів. Логіка підказує, що квотування доцільно там, де ринок перенасичений, і необхідно його збалансувати. Наш ринок таксомоторних перевезень сьогодні вкрай перенасичений і, як вже було сказано, на 95% є нелегальним. Виникає питання – кого ми збираємося квотувати? », – Відзначає А. Галазюк.

Він переконаний, що перш, ніж вводити механізм квотування, ринок необхідно «вичистити». «Нова влада демонструє реальне бажання навести лад у цій сфері, однак починати слід з розпорядження контролюючим органам – розібратися з нелегалами. Зробити це можна, але не в кабінеті, а на вулицях міст, з’ясувавши, на якій підставі надаються послуги кожним конкретним автомобілем », – вважає А. Галазюк.

За його словами, після відходу з ринку «нелегалів», кількість таксі може виявитися навіть недостатнім для задоволення попиту. “До того ж квотування несе в собі дуже високі корупційні ризики, особливо якщо воно буде передано у відання місцевих органів влади”, – підкреслює А. Галазюк.

Виходить, що державі не слід особливо мудрувати з жорсткістю законодавства, а варто обмежитися лише правками нормативних актів і контролем їх виконання. Прибравши з наших доріг «грачів» та «нелегалів”, влада отримає нормальне (як мінімум, в три рази менше нинішнього) кількість правильних таксистів. Залишаться, правда, суто естетичні нюанси у вигляді однаковості забарвлення українських “кебов”, але це погодьтеся вже дрібниці …

Шеф, два лічильники!

Як відомо, стереотипи – річ дуже стійка до зовнішніх змін, от так і з таксистами. Радянські часи давно канули в лету, а ми по-старому вважаємо, що таксисти “загрібати гріш”. Зізнайтеся, що, розплачуючись із ними, ви хоч раз, але вираховували собівартість поїздки, орієнтуючись виключно на ціну бензину. Виходило непогано, з 40 грн., Заплачених за 15-кілометрову поїздку, на бензин доводилося гривень 10. Шляхом нескладних вичисленій ви клали в кишеню таксиста 30 грн. чистого доходу. На ділі ж все виходить зовсім не так просто …

Представник однієї з великих київських служб таксі категорично заявив, що при нинішніх тарифах платити податки в повному обсязі таксисти просто не в змозі. “Середній тариф на проїзд у таксі по Києву становить 2,5 грн. за 1 км. 20% цієї суми можна відразу відняти – витрати на подачу автомобіля клієнту, тобто, на їзду “порожняком”. Залишається 2 грн. Перша стаття у формуванні собівартості послуг таксі це, звичайно ж, бензин. З огляду на витрата палива по місту в 10 літрів на 100 км і беручи вартість 1 літра бензину А-95 за мінімальні для Києва 7,50 грн. за 1 літр, отримуємо 75 коп на 1 км. Віднявши 75 коп. від 2 грн. маємо вже 1,25 грн. Хоча амортизація автомобіля часто не враховується, але вона, за нашою оцінкою, складе близько 35 коп. на 1 км, тепер маємо в залишку 90 коп., з яких віднімаємо податок на прибуток і ПДВ – в залишку отримуємо 40 копійок чистого прибутку. У день удачливий таксист у стані перевезти клієнтів на відстань в 250 км, і це максимум. Виходить, що його щоденний заробіток при всіх перерахованих вище обставин складе 100 грн. При 25 робочих днях на місяць виходить 2,5 тис. грн. Залишається питання, хто буде за такі гроші працювати по 10-12 годин на день? “, – Поставив співрозмовник агентства риторичне питання. Звичайно, в цих розрахунках фахівець може знайти спірні моменти, але у загальних рисах все виглядає приблизно так. Хіба що витрати на амортизацію автомобіля варто замінити на відрахування диспетчерській службі.

На думку експерта, якщо уявити собі, що таксисти почнуть платити податки на загальних підставах, то працювати в таксі при нинішніх тарифах буде просто нікому.

За його словами, для того, щоб платити податки і заробляти хоча б 5 тис. грн. на місяць, таксист буде змушений підвищувати тарифи. Що піде за цим, не важко здогадатися – таксі, як і в середини 1990-г, стане елітарним видом транспорту. “І що ж ви думаєте, після появи на вулицях муніципальних таксі приватники перестануть зупинятися на підняту руку. Звичайно, немає. Поправки в закон у жодному разі не призведуть до збільшення надходжень до бюджету. Для того, щоб зберегти професіоналів і упорядкувати ринок, з нього повинні піти “граки”. Стане менше машин, відповідно, підніметься попит на таксі. Тоді можна буде підняти ціну. Тільки після цього фіскальні органи зможуть вимагати з таксистів якісь реальні податки. Маса людей в умовах кризи втратила роботи. Вони приходять у таксі і, за великим рахунком, абсолютно не проти працювати офіційно.

Петр Черных (УНИАН)

Джерело: www.economics.unian.net